Війна зробила із цивільного військового

Illustration
Illustration

Павлові Короткому з Івано-Франківська – 45 років. За професією він – інженер-механік нафтового обладнання, закінчив інститут нафти і газу. До війни працював у промисловому будівництві, пасажирських перевезеннях, був постачальником будматеріалів. Словом, був цивільною людиною, не мав до війська жодного відношення. Коли почалося повномасштабне вторгнення,незважаючи на те, що був обмежено придатний до служби в армії, пішов добровольцем захищати Україну. Героя з себе не робить, а каже, що "тоді багато хто приймав таке рішення".

Дісталося рукам

У зону бойових дій Павло потрапив наприкінці квітня 2022 року. Служив у роті контрдиверсійної боротьби. "Ми виконували функції розвідки: тихенько зайшли, зробили, що треба, і тихенько вийшли. Якщо б нас хтось побачив, то вийти була б дуже мала ймовірність. Ми заходили дальше за лінію фронту", – розповідає він.

Поранення отримав під Гуляйполем 30 грудня. "Це була контратака. Там трошки нас були відсунули, і ми мали відбити наші позиції назад. Там був цілий наш підрозділ, інші – купа народу... Потрапили під мінометний обстріл". 

"Я зразу побачив, що втрачена права рука, – продовжує чоловік. – Хотів собі сам ставити турнікет. Не відчув, що ліва рука також пошкоджена, кістка повністю розроблена. Хотів дістати турнікет, побачив, що кисть висить, і тоді вже почав кричати про допомогу. На ліву руку командир поставив турнікет, а на праву – медик".  

Після того, як Павла поранило, обстріл тривав ще хвилин 40, а потім за ним приїхали й евакуювали. "До евакуаціїї ще треба було дійти. Я своїми ногами йшов, мене просто притримували з двох боків. У ногах були осколки, але більше рука прийняла права і ліва... А бронік все витримав", – додає він. 

Пораненого відвезли в Гуляйполе, далі – в Покровське, а відтак – у Запоріжжя, де зразу ж зробили операцію. "Руку праву – там вже не було, що збирати – просто дорізали, що не відірвало і все... А ліву зібрали, в принципі", – резюмує поранений.  

Особистий приклад 

Праву руку Павлові Короткому ампутували вище ліктя. Фантомні болі, каже, присутні від першого дня. "Це постійне фантомне відчуття кисті. Це пояснити дуже важко. Я постійно чую зажату руку. По 10-бальній шкалі біль мені скаче від 3-х до 8-ми протягом дня", – роз'яснює він. 

Чоловік твердить, що обезболюючі не приймає, бо "маленькі дози не діють, а великі – небезпечні". "Мені зразу в лікарні сказали, якщо збільшувати дозу, то за місяць буду наркоманом", – зауважує чоловік. 

Великих планів на прийдешнє Павло наразі не складає. Спершу хоче завершити процес лікування, який вже тягнеться десятий місяць. А потім думає працевлаштуватися. Але це залежить від того, як ліва рука буде працювати. "Правої нема, а то все протезування, це все таке, умовне. У мене є механічний протез, але це не те, що рідна рука, навіть пошкоджена", – додає він.

А найголовніше – "поки є діти маленькі, треба ними займатися, вчити їх". Чоловік вважає, що приклад трирічному синочку і десятирічній донечці вже подав. Суть його в тому, що не треба боятися захищати свою Батьківщину. 

Illustration

Організатори

Illustration
Illustration

Івано-Франківськ, 2023 р.

Illustration

Організатори

Illustration
Illustration

Івано-Франківськ, 2023 р.

Made with